Виступ Крутова В.В. на V міжнародному
антитерористичному форумі

Шановні учасники форуму!

Людство вступило в епоху глобалізації і нині живе в умовах, кардинально відмінних від світу наших предків. Новим змістом наповнюються уявлення про національну ідентичність і непорушність кордонів, про економічні простори та ділові зв’язки, про військові союзи та ідеологічні експансії. Прискорення часу і простору привели до інформаційного стиску планети та лягли в основу нового комунікативного етапу розвитку людства. Результатом зазначеного стали нові виклики часу – техногенні, екологічні та демографічні загрози, а також насильство, найгіршим проявом якого став міжнародний тероризм.

Проте, цей же негатив змушує людство шукати і знаходити необхідні заходи протидії. Тільки через єдність, через об’єднання зусиль, через спільні погоджені дії люди, країни та народи можуть протистояти негативним процесам епохи, що наступила. Розуміння цього стає усе більше розповсюдженим у колективній свідомості людства. Хоча це відбувається вкрай важко і суперечливо, але осмислення постійно трансформується, і в результаті змінюється «моральний кодекс» людства. На наших очах втратили свій наступальний статус расизм і антисемітизм, фашизм і колоніалізм – вони стали мало прийнятними і фактично ганебними явищами. Ціннісні орієнтації людства поступово повертаються до морально-етичних установок тих часів, коли релігії допомогли врятувати світ від потенційно можливого самознищення.

Саме з цього погляду, діалог різних  релігій та культур не тільки можливий, але життєво необхідний. Варто тільки зрозуміти і уявити собі, на якій основі повинен такий діалог вибудовуватися, якщо кінцевою метою ми ставимо собі не просто ознайомлення з іншими віруваннями та звичаями, із чужими для нас традиціями, а духовну єдність різних людей усього світу.

Адже по найвищому рахунку людству сьогодні бракує не нафти, не газу або вугілля. За відсутності одних, завжди знайдуться інші альтернативні джерела енергії. Але нинішньому людству страшенно бракує енергії духовної, моральної відповідальності за содіяне. Не вистачає віри і бажання до самовдосконалення, і цього не можна нічим іншим замінити.

Великі нації – це, перш за все, нації, які мають міцну духовну основу. Непорушність моралі – шлях до величі і процвітання. Велич народу в його християнській, мусульманській, іудейській, будиській моралі, культурі, освіті, шануванні власних традицій та звичаїв.  

При всіх зовнішніх розходженнях, релігії людства ріднить єдине начало, а саме: етичні та моральні цінності. У всіх релігій та культур вони є однаковими, і саме тому можуть і повинні стати об’єднуючим початком.

Взаємопорозуміння та мирне співіснування релігій і культур здобуває величезну важливість у сьогоднішньому світі, який характеризується активним загостренням міжетнічних, політичних і соціальних протиріч, спробами використання релігії для ескалації та виправдання тероризму і екстремізму, неготовністю секулярної системи суспільних відносин дати адекватну відповідь на деякі виклики, пов’язані з деформацією духовної сфери тощо.

Світова практика свідчить, що основною метою терористичної діяльності є бажання втягнути людство в кроваву боротьбу цивілізацій і релігій, спонукати такі зіткнення, яких на справді не існує, яких ми не хочемо і які ми повністю відкидаємо. На ці зазіхання необхідно дати системну і адекватну відповідь. З одного боку – це організація всеохоплюючої і безкомпромісної боротьби з тероризмом, яку треба спільно вести всім державам і народам. З іншого боку – це послідовний і сталий розвиток діалогу, взаєморозуміння та відкритого відношення один до одного народів, культур і релігій.

На противагу ідеології тероризму нам необхідно відійти від політично пофарбованої поляризації в нинішнім протистоянні Сходу і Заходу. Нам вкрай необхідно створити нову систему відносин, побудовану на визнаних загальнолюдських цінностях, як у Європі, так і в країнах ісламського світу. Нове покоління повинне бути виховане зовсім в іншому дусі. Треба щоб  воно мало можливість розуміти наш світ через порівняльне релігіознавство, історію, антропологію. Релігії повинні взаємопереплетатися, а не самоізолюватися. Адже в деяких країнах світу співіснування різних релігій, культур та світосприймань вже успішно практикується.

На жаль, в результаті терористичної діяльності відбувається небезпечне зростання в Америці, Європі та інших країнах такої небезпеки, як ісламофобія, що вже наразі є дуже серйозною проблемою і загрожує стати новим антисемітизмом. Мусульмани у всьому світі глибоко занепокоєні і обурені дифамацією ісламу і мусульман.

Західне суспільство повинно зрозуміти, що тероризм і екстремізм – це не частина мусульманської релігії. Мільйони мусульман хочуть миру та свободи, і поважають інші релігії. Таких значно більше, ніж радикалів, хоча на жаль один радикал в сучасному глобалізованому світі може завдати значних жертв і матеріальних збитків. Терористичні атаки 11 вересня, теракти в Беслані, Мадриді, Лондоні – це ланки одного ланцюга і вони показали, у якому вразливому світі ми живемо. Життєва практика вчить, що ідеологію фанатизму не можна знищити, убивши її лідера. Ми зможемо перемогти лише довівши, що загальнолюдські цінності важливіші від екстремізму та тероризму.

Наша біда також полягає у тому, що „західний світ” дивиться на Схід як би „звисока”, що викликає певну ворожість, а іноді навіть почуття неповноцінності серед мусульманських країн. Маємо визнати, що східні країни в цілому краще проінформовані про життя і культуру Заходу, ніж навпаки.

Історія майже всіх релігій повна тривалих кривавих подій. Було б неправильним шукати корінь міжнародних конфліктів виключно у віросповідуванні. Адже жорстокі війни минулого сторіччя мали під собою аж ніяк не релігійне підґрунтя. Їхніми джерелами найчастіше були націоналізм, расизм та політична ідеологія.

З іншого боку, на питання, що арабо-мусульманський світ міг би зробити для поліпшення відносин із Заходом, відповідь може бути такою: „Подання ісламу і ісламських цінностей на Заході в позитивному сенсі”. На жаль в сучасному світі мало хто згадує, що з високої трибуни заклик про діалог культур і релігій вперше прозвучав саме від лідера ісламської країни. 21 вересня 1998 р. на 53-й сесії Генеральної Асамблеї ООН Президент Ісламської Республіки Іран Сейед Мохаммад Хатамі у своїй промові запропонував ООН проголосити 2001 рік «Роком діалогу між цивілізаціями». Він зазначив: «Саме через діалог між цивілізаціями можна буде прийти до загальної справедливості і свободи».

З іншого боку, саме Європейська спільнота дала людству такі важливі орієнтири для майбутнього розвитку цивілізації, як демократичні цінності, права людини, вперше вийшла з міжнародною ініціативою проведення діалогу цивілізацій тощо. 

Маю констатувати, що у розвиток діалогу між релігіями і культурами значний вклад внесла саме ООН. Так вперше рішення про проголошення 2001 року «Роком діалогу між цивілізаціями» було прийнято в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від листопада 1998 року. Ідея «діалогу між цивілізаціями» знайшла своє відображення і в Декларації тисячоліття, яка була затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 8 вересня 2000 р. З метою заохочення діалогу між цивілізаціями і усунення розбіжності між ними щороку 16 листопада відзначається Міжнародний день, присвячений толерантності.

Позитивним моментом у діяльності ООН є те, що ця організація намагається створювати не лише нормативну базу для сприяння діалогу між цивілізаціями, а й намагається забезпечити для цього необхідні організаційні ресурси. Так, за ініціативою Іспанії і Туреччини ООН схвалила ідею створення „Альянсу цивілізацій”. У межах альянсу була створена група із 18 колишніх керівників країн і урядів, видатних політичних і релігійних діячів, діячів культури і науки.

Разом з цим, не дивлячись на те, що ООН прийняла низку відповідних резолюцій та вжила певних кроків до діалогу культур і релігій, відчувається брак міжнародно-правових документів, які б мали не лише рекомендаційний характер.

Таким чином, людство усе більш чітко усвідомлює, що існуючі в сучасному світі цивілізації здатні, повинні і можуть співіснувати, співробітничати та, по-можливості, доповнювати і удосконалювати одна одну. Виходячи із цього, а також з реального стану сучасного світового порядку, який пов’язаний, в першу чергу, із високим рівнем науково-технічного прогресу, можна дійти висновку про визнання необхідності усе більшого укріплення зв’язків і відносин між різними культурами і, відповідно, між різними цивілізаціями. Діалог цивілізацій - це стимул для формування універсальної моделі оздоровлення міжнародних відносин, виключення однобічних підходів і монологу у політиці та культурі.

Із усього сказаного випливають певні практичні завдання, до вирішення яких, ми, як учасники міжнародного форуму, повинні докласти максимум зусиль: 

По-перше – це робота із засобами масової інформації. Те, що ми бачимо в більшості країн, це пропаганда насильства. Потрібні спеціальні програми, покликані об’єднувати, а не роз’єднувати різні за своїми зовнішніми ознаками, але однакові за суттю релігії і культури.

 По-друге – серйозна освітянська робота. Необхідні нетрадиційні і креативні підходи, нові погляди, націлені на навчання планетарній етиці, на усунення століттями накопичених забобонів відносно інших культур, інших релігій. Потрібні вчителі толерантності, вчителі ненасильства, вчителі етики. Необхідно нове наповнення старих наук – і, насамперед, історії.

По-третє, і це ми пропонуємо внести до тексту звернення нашого форуму, мова йде про необхідність розробки та формування нової стратегії взаємодії культур, традицій і віровизнань.

Четверте і останнє – з окремих конференцій релігійних та громадських діячів, на нашу думку, має вирости постійно діючий міжнародний робочий орган, де б представники світових і національних релігій та культур мали б змогу випрацьовувати ефективні соціально-богословські шляхи знезброєння світового терору і, на їх основі, розробляти та впроваджувати універсальні моделі оздоровлення та укріплення міжнародних відносин заради миру і спокою нашого повсякденного життя.

Дякую за увагу!