В е р х о в н а Р а д а У к р а ї н и
Голові Комітету з питань
національної безпеки і оборони
Крючкову Г.К.

Щодо ролі та місця недержавної складової системи національної безпеки України
(громадянська ініціатива)

Шановний Георгію Корнійовичу !

Сучасні тенденції світового суспільного розвитку свідчать, що неодмінним атрибутом провідних країн світу є дієва система національної безпеки, котра містить у собі державну(ДСБ) і недержавну (НСБ) системи безпеки. З огляду на це, вітчизняні фахівці вважають, що подібної збалансованої і чітко функціонуючої системи національної безпеки в Україні не має.

Якщо у цілому компоненти ДСБ концептуально і нормативно розроблені і відповідно до сфер життєдіяльності держави задіяні, то роль і місце НСБ законодавчо не визначено, а її обов'язкові елементи лише позначені. Наприклад, у Концепцію (Основи державної політики) національної безпеки України уведені такі поняття, як "створення громадянського суспільства", "демократичний цивільний контроль" та інші. Водночас ці поняття не визначені у системоформуючому контексті. Об'єктивні протиріччя, які притаманні єдності ДСБ і НСБ у реальному демократичному суспільстві, знівельовані у Концепції через те, що державні органи, громадські організації, посадові особи та окремі громадяни розглядаються, як "організована державою сукупність суб'єктів".

За умов незрілого громадянського суспільства і фактичного домінування суб'єктів державної складової у забезпеченні національної безпеки надаються переваги адміністративно-силовому інструментарію вирішення проблем. Як наслідок, гальмується створення ефективних механізмів захисту прав людини, протидії чиновницькому свавіллю і криміналізації суспільного життя.

Необхідність перегляду концептуальних і прикладних підходів щодо системи національної безпеки обумовлюється сьогодні складними соціально-економічними процесами у світі і в Україні, появою нових загроз, об'єктивною потребою розвитку демократичних підвалин національно-державного будівництва.

На наш погляд, важливим стратегічним напрямом демократизації управління у цій сфері має стати формування нової архітектури національної безпеки на основі балансу державної та недержавної систем безпеки. Саме на таких засадах створюватимуться передумови для гармонійного розвитку і реалізації інтересів особи, суспільства та держави без жорстких протистоянь і суб'єктивних переваг.

Досвід провідних країн світу вказує на те, що цей процес об'єктивно вимагає докладання зусиль, як державних інституцій, так і неурядових організацій, упорядкування їх взаємодії на засадах соціального партнерства, а також впровадження дієвого громадянського контролю над системою національної безпеки країни, як важливого елементу громадянського суспільства. Саме це залишається чи не найголовнішим лейтмотивом критичних зауважень європейської спільноти з приводу того, що в Україні все ще повільно відбуваються процеси демократичних перетворень.

Особливе значення у цьому контексті набуває встановлення правових засад і впровадження цивільного контролю над силовими структурами (проект Закону "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави"). На жаль, у даному законопроекті недостатньо, на відміну від владних суб'єктів, визначена участь громадян та їх об'єднань у здійсненні цивільного контролю. Не важко передбачити, що прийняття такого Закону, без конкретизації інструментарію дієвого громадянського впливу, не буде стимулювати суспільні ініціативи, розмиватиме відповідальність державних інституцій, перш за все, з кута зору зворотного зв'язку.

Пропонуючи нові підходи до Концепції національної безпеки, вважали б за доцільне законодавчо визначити роль РНБО України у більш широкому аспекті її відповідальності за формування громадянського суспільства. Суспільства, котре буде народжувати компетентну владу і контролювати її. РНБО - як конституційний координуючий орган з питань національної безпеки, має проводити лінію на започаткування і розвиток інфраструктури НСБ. Важливою передумовою цього могло б стати укладення відкритої соціальної угоди (з відповідними механізмами взаємодії і конкретними напрямами співробітництва) між РНБО та репрезентованими громадськими організаціями. Йдеться, наприклад, про патронат громадянських ініціатив у сфері нацбезпеки, про залучення представників неурядових структур, як незалежних експертів і консультантів, до підготовки питань та напрацювань проектів рішень РНБО, про участь (на чолі комісій) у розслідуваннях по фактах, які матимуть великій суспільний резонанс, про задіяння системи держзамовлень на альтернативну неурядову експертизу концепцій і програм, спрямованих на захист життєво важливих інтересів України.

Важливим кроком у напрямі розвитку демократичного цивільного контролю може стати також організація і функціонування суспільно-консультативних рад при МВС, СБУ, Мінекономіки, Податковій адміністрації та інших структурах державного управління. Їхніми партнерами тут могли б бути представники недержавних структур безпеки, що складають значний громадський потенціал, який фактично залишається осторонь від процесу відпрацювання єдиної політики у сфері державної безпеки.

Впровадження подібних організаційних утворень громадянського контролю над системою національної безпеки, сприяло б формуванню і узгодженому функціонуванню її державної та недержавної складових, як єдиного організму. Створювалися б реальні передумови для плідного використання інтелектуального ресурсу в інтересах вдосконалення ідеології безпеки, залучення широких верств населення в процес суспільного життя і забезпечення соціального миру.

Інформація подається, як громадянська ініціатива.

З повагою,