Голові Адміністрації Президента України
Медведчуку В.В.

Щодо сучасної ролі громадських інститутів та РНБО у системі національної безпеки України

Шановний Вікторе Володимировичу!

Сучасні тенденції світового суспільного розвитку свідчать, що неодмінним атрибутом провідних країн світу є дієва система національної безпеки, котра містить у собі дві вагомі і взаємоузгодженні складові -державну і недержавну. З огляду на це, вітчизняні фахівці вважають, що подібно збалансованої і чітко функціонуючої системи національної безпеки в Україні не має.

Якщо у цілому компоненти державної складової системи безпеки концептуально і нормативно розроблені і відповідно до сфер життєдіяльності держави задіяні, то роль і місце недержавної складової законодавчо не визначені.

Фактично не відбулося очікуваних змін, які б унеможливили "консервацію" домінування суб'єктів державної складової системи національної безпеки. На наш погляд, ситуація, за якою надаються переваги виключно адміністративно-силовому інструментарію вирішення проблем, гальмуватиме створення ефективних механізмів формування громадянського суспільства, захисту прав людини, протидії чиновницькому свавіллю і криміналізації суспільного життя.

Все це, а також поява нових загроз безпеці у світі і Україні потребує формування нової архітектури національної безпеки на основі балансу державної та недержавної складових. Необхідна така система, яка буде гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інституцій, захищати життєвоважливі інтереси людини, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз.

Досвід провідних країн світу вказує, що цей процес об'єктивно вимагає докладання зусиль, як державних інституцій, так і неурядових організацій, упорядкування їхньої взаємодії на засадах соціального партнерства, а також впровадження дієвого громадянського контролю над системою національної безпеки країни, як важливого елементу громадянського суспільства. Саме через відсутність цього найголовнішим лейтмотивом критичних зауважень європейської спільноти є те, що в Україні все ще повільно відбуваються процеси демократичних перетворень.

Особливого значення у цьому контексті набуває встановлення правових засад і впровадження цивільного контролю над силовими структурами (Закон "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави"). На жаль, у даному законодавчому акті недостатньо, на відміну від владних суб'єктів, визначена участь громадян та їх об'єднань у здійсненні цивільного контролю. Не важко передбачити, що з набуттям чинності такого Закону, який не конкретизує інструментарій дієвого громадянського впливу, не будуть стимулюватися суспільні ініціативи, розмиватиметься відповідальність державних інституцій, перш за все, з кута зору зворотного зв'язку.

Пропонуючи нові підходи до Концепції національної безпеки, вважали б за доцільне законодавчо визначити роль РНБО України у більш широкому аспекті її відповідальності за формування громадянського суспільства. Суспільства, котре буде народжувати компетентну владу і контролювати її.

На наше переконання РНБО, як конституційний координуючий орган з питань національної безпеки, має проводити лінію на започаткування і розвиток інфраструктури недержавної системи безпеки. Важливою передумовою цього могло б стати укладення відкритої соціальної угоди (з відповідними механізмами взаємодії і конкретними напрямами співробітництва) між РНБО та репрезентованими громадськими організаціями. Йдеться, наприклад, про патронат РНБО над громадянськими ініціативами у сфері нацбезпеки; про залучення представників неурядових структур, як незалежних експертів і консультантів, до підготовки питань та напрацювань проектів рішень РНБО; про їхню участь (у тому числі на чолі комісій) в розслідуванні фактів, які мають великій суспільний резонанс; про задіяння системи держзамовлень на альтернативну неурядову експертизу концепцій і програм, спрямованих на захист життєво важливих інтересів України, та інше.

Важливим кроком у напрямі розвитку демократичного громадянського контролю може стати також утворення і функціонування суспільно-консультативних рад при МВС, СБУ, Мінекономіки, Податковій адміністрації та інших структурах державного управління. Їхніми партнерами тут могли б бути представники недержавних структур безпеки (серед яких багато досвідчених співробітників правоохоронних органів, звільнених у запас та відставку), що складають значний громадський потенціал, який фактично залишається осторонь від процесу відпрацювання єдиної політики у сфері державної безпеки.

Впровадження подібних організаційних утворень громадянського контролю над системою національної безпеки, сприяло б формуванню і узгодженому функціонуванню її державної та недержавної складових, як єдиного організму. Створювалися б реальні передумови для плідного використання незатребуваного інтелектуального ресурсу в інтересах вдосконалення ідеології безпеки, залучення широких верств населення до активного суспільного життя і забезпечення соціального миру.
Інформація подається, як громадянська ініціатива.

З глибокою повагою,

Голова Правління
доктор юридичних наук, професор В. Крутов